У рослинах містяться не лише поживні, а й лікувальні речовини, цінні лише в незмінній формі, яка є тільки в свіжих рослинах. Ми ж часто застосовуємо рослини як ліки висушених трав, коріння у ви­гляді відвару і настою.

Лікувальною ж основою в рослинах є соки і нектар. Тому поєднання соку і меду особливо корисне для нашого організму.

 

 

Бджоли і квіти створені одне для одного і гармонійно-фізіологічно пов’язані, надаючи один одному найбільшу послугу. А ми повинні цим скористатися.

Соки, одержані зі свіжих фруктів, овочів і ягід, трав забезпечують всі клітини і тканини організму амінокислотами, вуглеводами, фермента­ми, вітамінами і мікроелементами, необхідними людському організму.

Слід пам’ятати, що постійне вживання вареної і концентрова­ної їжі веде до переродження клітин тканин, тобто до передчасного старіння.

Соки не є концентрованою, але найкориснішою їжею і вживати їх рекомендується системно для збереження здоров’я і продовження життя.

Для отримання повноцінних соків важливо, щоб клітковина овочів, фруктів та інших рослин була добре подрібнена (можна застосувати електросоковижималку), це сприяє більш швидкому і при менших ви­тратах енергії засвоєнню соків людським організмом.

Рекомендується на склянку соку, настою або відвару трав до­давати одну столову ложку меду (120 калорій), який збагачує сік вітамінами, надає йому своєрідний смак і покращує засвоєння його організмом. У деяких випадках сік і мед беруть у рівних кількостях, як, наприклад, часник з медом.

З вітамінів у соках найчастіше містяться: каротин, В1; В2, В , РР, С, Р, К і пантотенова кислота.

При гіпертонічній хворобі рекомендуються соки: глоду, буряка, берези, квасолі, часнику.

При захворюваннях сечовивідних шляхів: сік чорного кабачка, берези, петрушки (листя і корінь), кульбаби, селери, гарбуза, квасолі, подорожника.

При захворюваннях печінки: сік кульбаби, редьки, гарбуза.

При хронічних бронхітах: сік мати-й-мачухи, чебрецю, подорожника, кропиви.

При функціональних захворюваннях нервової системи: сік ва­леріани, звіробою, кульбаби, зюзника (лікопус), кропиви, вівса, дере­вію, огірочника.

При захворюваннях суглобів: сік кропиви, берези, селери, гарбуза.

При захворюваннях шлунка: сік полину, деревію, звіробою, по­дорожника, перстачу.

Шпинатовий сік - віджимати у серпні-вересні. Містить велику кількість вітамінів групи В і мінеральних речовин (солей калію, каль­цію, заліза, фосфору, магнію і натрію), а також значну кількість йоду. Сік корисний при недокрів’ї і для збудження травних залоз і посилен­ня перистальтики, при гіперсекреції щитовидної залози. Зміцнює не­рвову систему, що корисно для працівників розумової праці. Містить велику кількість щавлевої кислоти - у 8 разів більше, ніж картопля і в 64 рази більше, ніж зрілі помідори. Тому шпинат протипоказаний у лікувальному харчуванні з порушенням водно-сольового обміну, при подагрі, захворюваннях печінки і нирок. Вживати одну склянку соку зі столовою ложкою меду 2-3 рази на день до іди.

Щавлевий сік- віджимати у травні-червні. Містить вітаміни В1, В2, С, РР, мінеральні солі, кислоти: яблучну, лимонну і щавлеву. Дія щавлю загальнозміцнююча, покращує травлення, використовується також при алергії, що супроводжується свербінням шкіри, недокрів’ї, покра­щує функцію печінки, жовчного міхура. Вживати одну склянку соку зі столовою ложкою меду 3 рази на день.

Сік глоду - віджимати з квітів, листя і ягід. Квіти і листя збирати у травні, ягоди - у жовтні. Регулює серцеву діяльність, поліпшує поста­чання серця киснем за допомогою розширення кровоносних судин. Знижує артеріальний тиск крові. Вживати одну склянку соку зі столо­вою ложкою меду 3 рази на день.

Сік бузини чорної - віджимати з добре дозрілих ягід у вересні. Діє загальнозміцнююче, збуджує гормональні залози. Використову­ється і як потогінний засіб. Вживати так само, як і сік глоду.

Із журналу «Будьмо здорові»,,
№2, 2017 р.