Хочу висадити неподалік пасіки білу акацію. Розкажіть, будь ласка, про цю рослину докладніше, особливо про те, як її розмножувати насінням.

С.І. Коваленко,
Житомирська обл.

 

На запитання пасічника відповідає Григорій Михайлович ПРИЙМАК, академік УАН, почесний пасічник України, член Національної спілки журналістів України.

 

Робінія звичайна, акація біла (Robinia pseudoacacia L.) – дерево родини бобових висотою до 30 м, з розкидистою кроною. Кора сіра, на стовбурі та старих гілках потріскана. Коренева система сягає глибини понад 20 м. Листки короткочерешкові, непарноперисті, складаються з 4–10 пар бокових листочків та одного кінцевого непарного. Квітки запашні, у гроноподібних суцвіттях. Віночок білий або блідо-рожевий човникового типу. Цвіте у травні – червні протягом 14–20 днів, нектаропродуктивність перевищує 500 кг/га.

Мед – один з найцінніших, має ніжний приємний аромат, прозорий. Добрий корм під час зимівлі бджіл, не кристалізується через високий вміст фруктози. Біла акація найкраще розвивається в центральних та південних областях України, добре росте на чорноземах, каштанових і піщаних ґрунтах. Суцільні квітуючі масиви білої акації забезпечують один з головних медозборів.

Насіння для саджанців акації заготовляють восени.

По всій Україні, на жаль, продовжується винищення дерев білої акації заради палива (дрова!) через скруту. Таким чином збіднюється кормова база бджільництва. Крім бджолярів, патріотів, не байдужих, своє слово на захист насаджень білої акації від порубок давно вже повинна сказати та вжити енергійних заходів екологічна прокуратура. Тепер 80% ярів, балок України не заліснені, що призводить до активізації ерозійних процесів, втрати гумусу, сотень тисяч гектарів посівних площ. Важливою культурою, яку слід використати для заліснення, є біла акація.

Відомо, що насіння білої акації (боби) мають важкопроникну для води оболонку, через що затруднюється їх проростання. З метою розмноження цих рослин насінням його заливають гарячою водою (80–90°С), ретельно перемішують протягом 10–15 хвилин і залишають на добу у воді (Анцишкин С.П., Бабылев Г.В. и др. Справочник лесничего. – 2-е изд. – М., 1964).

Для підвищення схожості насіння білої акації вдаються до кількаразової його гідротермальної обробки. При цьому після того, як насіння побуло добу залитим гарячою водою, його проціджують, відбирають набубнявіле, далі операцію повторюють кілька разів. Найкраще набубнявіле насіння висівати у відкритий ґрунт (березень). Можна оброблене насіння проростити (в мокрій тканині, в теплі), висіяти в шкілку чи на постійне місце, загортаючи на глибину 2–3 см. Таким чином кожен пасічник може і повинен створити свій акацієвий ліс. В ефективності даного прийому автор цієї книги переконався на практиці.

В народній медицині препарати з білої акації використовуються так: кора молодих дерев – відвар при загостренні гастритів та виразкової хвороби; настоянка на спирту – при підвищеній кислотності шлункового соку.

Листя, молоді пагони – при загостренні гастритів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

Квітки – при захворюванні нирок та сечового міхура; настоянки – при ревматизмі.

Настоянка листя та молодих пагонів акації білої: сировину настоюють на 40°-му спирті у співвідношенні 1:10, витримуючи 15 діб, періодично збовтуючи. Вживають по 1 чайній ложці 3 рази на день до їди.

Настої.

1). 1 столову ложку квіток настоюють в 300 мл окропу 2 години, проціджують. Пити по 1/2 склянки 3 рази на день до їди;

2). 1/2 чайної ложки кори настоюють в 400 мл окропу 30 хвилин, проціджують. Вживають по 1/3–1/2 склянки 3 рази на день.

Зауважу, що кора білої акації отруйна. Необхідно дотримувати дозування.

Відвар суміші квіток білої акації, кореневищ пирію повзучого, квіток волошки синьої у співвідношенні 1:2:1. Одну столову ложку суміші заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють 10 хвилин. П’ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хвилин до їди, дотримуючи відповідної дієти.

Зауважу, що сходи білої акації можуть вражатися слимаками, будьте пильними. Хай же створені Вами акацієві гаї радують бджілок, Вас та прийдешні покоління!

Журнал «Пасіка»,
№2 за 2018 р.