У недавньому істо­ричному минулому Мадагаскар повніс­тю забезпечував свої потреби в меді та був одним з головних світових експортерів цього продукту. У 1930 році Мада­гаскар, населення якого становило в той час 3,2 млн осіб, експортував 30 тис. тонн меду та 1 тис. тонн воску. Практич­но весь цей мед добувався з допомогою «полювання».

У міру посилення вимог до якос­ті харчових продуктів експорт мадагаскарського меду по­чав знижуватися, і в середині минулого століття практично припинився. Весь цей мед став надходити на внутрішній ри­нок.

У 60-х роках минулого сто­ліття в середньому на душу на­селення споживання меду на Мадагаскарі становило 4 кг. Це був своєрідний світовий ре­корд. Сумнівно, що будь-якій країні вдасться побити цей ре­корд в епоху глобалізації.

За неофіційними даними, на Мадагаскарі налічується 10 тис. бджолярів. Переважна більшість з них утримує бджіл у традиційних вуликах і виро­бляє мед винятково для по­треб своїх сімей. Корінною медоносною бджолою Мада­гаскару є Apis mellifera unicolor, яка відрізняється винятковою миролюбністю, малими розмі­рами і темним забарвленням. Цих бджіл бджолярі утримують близько біля житла і працюють з ними без захисної сітки.

До 2010 року тут виробляли 2,5-3 тис. тонн меду на рік. Пасіки на Мадагаскарі в основно­му поповнюються за рахунок вилову бджолярами диких роїв у навколишніх лісах. Невелика частина бджолярів займається розведенням бджіл і реаліза­цією бджолопакетів. Сільські жителі продовжують практи­кувати «полювання» за медом диких бджіл.

Нині галузь бджільництва Мадагаскару намагається від­новити колишні традиції і на­ростити темпи виробництва меду.

 

 

 

На фото: Збирач смачного меду з Мада­гаскару підійшов до дерева, що кишить дикими бджолами, потім окурив дупло димом, щоб заспо­коїти бджіл, і голими руками ді­став апетитні стільники зі смач­ним медом!

 

Журнал «Пасіка»,
№2 за 2018 р.