Облаштовуємо ландшафт присадибної ділянки

В останні роки в Україні завдяки змінам щодо ведення приватного господарства збільшилася кількість присадибних ділянок, дач, приватних те­риторій. Як правило, площа присадибної ділянки постійного або сезонного використання становить 6—12 соток (0,06—0,12 га). Громадяни, придбавши в користування землю, можуть одночасно вирішувати проблеми житла, відпочинку, харчу­вання, різних комунальних послуг тощо, причому упродовж тривалим термінів.

Та як би там не було, одразу, отримавши ділян­ку, кожен приватник без сумніву зацікавлений у її благоустрої. Про те, як краще облаштувати тери­торію приватної ділянки, організувати простір на ній та які заходи при цьому треба провести, роз­повідає ландшафтний дизайнер творчої групи "Релікт" Наталія Торяник.

Важливим етапом в облаштуванні присадибної ділянки є її проектування і планування. Планування пе­редбачає здійснення будь-якого прийнятого рішення з урахуванням розміщення існуючої ділянки і власних ба­жань та можливостей господаря.

Проектування враховує проект планувального рішення ділянки, розроблений на підставі пошукових робіт, розробки єдиного художньо-архітектурного анса­мблю, розрахованого на його реалізацію упродовж кількох років.

Особливими аспектами в цьому плані, які треба обов'язково врахувати, є архітектура будинку, рівень господарства, а також інтереси всіх членів сім! та фінансові можливості власника.

Для проектування ділянки необхідно мати геодезич­ний план, гідрологічну ситуацію (рівень залягання ґрун­тових вод), аналіз грунту, а також своєчасне встанов­лення даних про всі підземні комунікації тощо. Наприк­лад, якщо газопровід закладений на глибині 0,8 м, то дерева висаджувати біля нього ближче ніж за 1,5 м за­боронено.

Необхідно також обов'язково зберегти існуючі на ділянці насадження, оскільки чекати користі від щойно висаджених рослин доволі довго.

Дерева, які вже ростуть, треба занести в план ділян­ки, причому так, щоб вони несли корисне навантажен­ня. Скажімо, якщо вони розміщені на північній стороні, то не будуть затінювати вирощування городніх культур, служитимуть захистом від холодних вітрів, а в деяких випадках, коли, наприклад, поряд проїжджа частина, — захищатимуть садибу від пилу та шуму.

Якщо дерева розміщені на південній стороні, то ділянка упродовж тривалого часу затінюється, особли­во у полудень, — це зручно для облаштування у цій час­тині куточка відпочинку або дитячого майданчика. Зовсім непогано, коли тінь від цих дерев падає на дах будинку або веранду.

Плануючи, важливо враховувати і рельєф ділянки. Наприклад, якщо є низина, то висаджені на них росли­ни, можуть вимерзати, оскільки там накопичується ба­гато вологи. На цих ділянках краще вирощувати овочі та ягідні кущі.

Під час проектування рельєф значною мірою впли­ває на вибір елементів ландшафту. Скажімо, рівнинне місце зручне для газону, спортивного майданчика, городу.

Штучний ландшафт небажаний, оскільки він потре­бує значних трудових ресурсів і фінансових витрат.

На ділянках зі схилами чудово почувають себе різноманітні цінні рослини, овочі. Також відкривається простір для творчості у створенні декоративного ландшафту у вигляді терас, сходів, підпірних стінок, пандусів.

Вирішуючи організацію простору присадибної ділянки, необхідно функціонально занотувати його у в співвідношенні з існуючими будівлями та врахувати по­бажання всієї родини.

Якщо сім’я зацікавлена в додатковому господарстві — городі, утриманні тварин, то це займає певне місце, як правило, задній двір з компостною ямою, грядками і вольєрами для тварин. Приблизний баланс території присадибної ділянки має бути таким: город — 25 % за­гальної площі; господарські будівлі та господарський двір — 15 %, будівлі (будинок, лазня, сауна, літня кухня) — 2,5 %, плодово-ягідний сад — 35 %, квітники — 10%, захисні насадження —10 %, майданчики (відпочинку, барбекю, спортивні) 2,5—3,5 %.

Мешканці міста, які придбали ділянку під дачу і не бажають мати городи, то територію розподіляють по- іншому — більші площі виділяють для плодово-ягідного саду, майданчиків різного призначення, квітників. На дачах міські жителі більше захоплюються спортивно- розважальними заняттями, тому треба врахувати, щоб на присадибній ділянці були майданчики для міні- гольфа, баскетболу, городків, тенісу тощо.

Правильне планування ділянки забезпечує зручність для господарів та їхніх гостей щодо пересування по функціональних зонах.

Доріжки на території садиби треба передбачити го­ловні (основні) та другорядні (прогулянкові).

Важливим елементом для облаштування території є її озеленення.

   - Плодово-ягідні рослини зазвичай висаджують у середині ділянки або уздовж західної чи східної сторін. Наприклад, на ділянці площею 8—10 соток висаджу­ють: 10 яблунь, 2 груші, 8 слив, вишню, абрикоси, по 10 кущів чорної та червоної смородини, 20 кущів малини, 300 полуниці. Відстань між фруктовими деревами має бути 5—6 м, (яблуня, груша), сливи, вишні, абрикосів — 3—4 м, смородини та агрусу — 1—1,5 м, малини — 0,7 м). Порушувати ці правила не варто, оскільки через 10—12 років затінення позначиться на урожайності.

   - Захисні насадження розміщують по периметру ділянки, особливо з боку холодних вітрів.

   - Городні культури висаджують з протилежного боку від дороги. Нині модно робити город з невеликих підня­тих грядок 0,1 —0,7 х 3—7 м.

   - Декоративні рослини (різні квітники) висаджують головним чином навколо житлового будинку та біля огорожі, яка паралельна вулиці. Перед північним і східним фасадом, а на півдні перед південним фасадом висаджують красиво квітучі кущі та квіти, перед західним і південно-західним — дерева.

   - Хвойним породам відводять 30 % від загальної кількості декоративних рослин.

Одним з важливих елементів декоративного оформлення ділянки є правильний підбір співвідно­шень фактур поверхонь будматеріалів та зелені.

Трельяжі та перголи, пофарбовані у світлі тони (білий, сірий, жовтий) або пастельні, чи виготовлені з якісно обробленої деревини і вкриті світлим лаком та зелені виткі рослини створюють особливий колорит затишку.

Невеликі пейзажні доріжки з природного каменю з висіяною травичкою між окремими плитами непра­вильної форми чудово вписуються в будь-яке плану­вання саду, а підпірна стінка у поєднані з дерев'яною лавою доповнюють композицію саду і додадуть худож­ню довершеність.

Огорожа важлива по всьому периметру ділянки, але фасадна її частина служить одним з головних еле­ментів декоративного оформлення садиби. Конструкції огорожі можуть бути різними, але частіше це залежить від існуючих традицій та наявності місцевих будівель­них матеріалів.

Плануючи доріжки, необхідно пам’ятати, що вони мають об'єднувати між собою всі функціональні зони і створювати їх треба з міцних матеріалів.

За наявності підсобного господарства, можна реко­мендувати такі розміри будівель: господарська будівля для садового інвентарю та палива —15 м2; вольєри для тварин і птиці — 40 м2; гараж — 18 м2; літня кухня — 10 м2; літній душ (суміщений санвузол) — 4—6 м2; теплиця — 20 м2, компостна яма — 4 м2; льох — 8 м2; лазня — 12 м2.

Відстань між будинком і спорудами господарського призначення — 12 м, відстань між спорудами і висад­женими деревами — 5—6 м.

Уздовж межі ділянки на відстані в 1 м можна висади­ти кущі.

Якщо будинок розміщений у глибині ділянки, то можна створювати ефект простору (ілюзію його збіль­шення) за допомогою розміщення доріжок по діагоналі з поворотами в кількох місцях, або облаштуванням ого­рож з малопомітної сітки (кування), чи з висадженням окремо розташованих великих дерев.

Наталія ТОРЯНИК,
дизайнер ландшафту,
творча група «Релікт»

 

Журнал «Квіти України»,
№3 за 2016 р.