Часто трапляється так, що хтось із садівників-аматорів, почув­ши про якийсь засіб або рецепт, починає авторитетно, «із знанням справи» розповідати про його ефективність своїм колегам. А оскільки чимало з них переймаються пошуками шляхів вирішення даної проблеми, то така інформація швидко поширюється, інколи набираючи загрозливих масштабів. І хоча аматорам здається, що вони роблять добру справу, вносячи свою лепту у розвиток приса­дибного виноградарства, однак, наслідки від застосування таких неперевірених порад можуть бути непередбачуваними й непоправними.

 

 Щоб пригальмувати тенденцію, яка, на мою думку, є дуже нега­тивною, вирішив нагадати читачам, що шукати шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми слід комплексно, беручи до уваги різні точ­ки зору. На підтвердження своїх слів, пропоную одну з актуальних проблем присадибного виноградарства висвітлити під іншим ку­том.

Сподіваюся, що після цього дехто з аматорів буде обережнішим у своїх порадах, почне глибше вивчати проблеми і докладніше їх аналізувати. Тим більше, що за допомогою журналу "Виноград. Вино" нам буде значно легше це зробити.

Щоб отримувати щороку високі й сталі врожаї вино­граду, необхідно мати певні знання й уміння. Для цього користуються спеціальною літературою та багатовіко­вим досвідом, нагромадженим фахівцями тих країн, де здавна культивують виноград.

На сторінках газет і журналів, у т.ч. журналу "Вино­град. Вино", існує хороша традиція з обміну власними досягненнями у виноградарстві, як серед про­фесіоналів, так і серед аматорів-початківців. З-поміж питань, що найбільше турбують виноградарів, одним із найактуальніших є проблема захисту рослин від хвороб, які за відсутності ефективної боротьби з ними можуть завдати непоправної шкоди виноградним насад­женням.

Пам'ятаючи, що під час вивчення будь-якої пробле­ми, слід брати до уваги різні точки зору, пропоную роз­глянути питання захисту винограду від оїдіуму, підійшовши до нього дещо нетрадиційно.

Отже, оїдіум — надзвичайно шкодочинне захворю­вання винограду. Вважається, що інтенсивність його розвитку залежить від екологічних умов, агротехніки, яку застосовують на винограднику, а також масштабів поширення інфекції, що збереглася у зимовий період. А відтак боротьба з цим небезпеч­ним захворюванням здебільшого зводиться до захисту хімічними препаратами, різноманітний вибір яких нині широко пропонує торго­вельна мережа. Значним досяг­ненням є також те, що з появою сортів із підвищеною стійкістю до оїдіуму кількість обробок вино­градних кущів вдалося зменшити до 1—2 протягом вегетації.

 

 

Однак ця проблема потребує значно глибшого вивчення та підходу. Приміром, дехто з ама­торів рекомендує, аби зменшити нагромадження коричневого міцелію оїдіуму, піднімати лозу в пучках над землею, щоб ізолювати її від землі під час укривання кущів на зиму. Такі поради дедалі частіше з’являються у спеціалізованих періодичних виданнях.

Та особисто мені хотілося б заперечити або хоча б узяти під сумнів ці поради. Адже виноград із давніх-да­вен росте на землі. Як йому вдалося зберегтися й до­нині? Мабуть, саме тому, що ще задовго до появи лю­дей він тісно взаємодіяв із землею, яка дарувала йому життя, живила й надавала сил для росту, розвитку й розмноження. А ще — лікувала, зокрема від оїдіуму та деяких інших хвороб. І якби ми були уважнішими й роз­судливішими, то давно б помітили цю особливість. А це дало б змогу виноградарям значною мірою обходитися без отрутохімікатів, хоча б частково.

Для підтвердження такої точки зору наведу думку відомого вченого Романа Кириловича Акчуріна. Захоп­лений дослідник усього нового, що стосується виногра­ду і вина, він десятиліттями скрупульозно збирав матеріали, які стали у пригоді багатьом виноградарям. У своїй книзі "Виноградарство" (1976 р., ст. 269) Р.К. Акчурін писав: "Установлено, что почвообитаемые гнилостные микроорганизмы убивают оидиум в зимующей стадии, поэтому в укрывной зоне виноградарства тщательное укрытие кустов на зиму влажной почвой дает довольно високий обеззараживающий эффект".

Доктор біологічних наук Гунвалдис Весминьш із Латвії, який працює у виноградарстві не один десяток років, у газеті "Дачник" №3 за 2007 р. розповів про досвід латвійських виноградарів щодо боротьби з оїдіумом. Зокрема, він радив очищувати лози від патогену: "Так как единственным источником инфекции является однолетняя лоза, то мы осенью после снятия со шпалеры и обрезки лозу не связываем в пучки, а пришпиливаем по 3—6 лоз к земле и тут же сверху присыпаем перегнойной землей чуть-чуть, так что ло­за видна. Когда начинаются морозы (в ноябре или декабре), лозу накрываем еловыми ветками, насыпаем 20—25 см сухого торфа. Если есть, то иногда на торф кладем куски шифера, руберойд и т.п.

...Весной мицелий оидиума на поверхности лозы полностью разрушен почвенной сапрофитной микрофлорой, но под чешуями почек мицелий частично сохраняется, и с ним надо также бороться".

Щоб повністю позбавитися від залишків оїдіуму під лускою вічок, Гунвалдис Весминьш радить готувати розчин із перегною і води (50:50). Його необхідно нас­тояти протягом 4—6 діб за температури 20—25°С, а потім обробити ним підв’язану лозу у стані розпускан­ня вічок.

Якщо повторити цю процедуру 2—3 рази за літо, відпадає необхідність у використанні отрутохімікатів.

 

Слід зазначити, що я, займаючись багато років ама­торським садівництвом, також застосовував подібні розчини для боротьби з хворобами садових рослин. Зокрема, ще в 70—80-х роках минулого століття я використовував настої гною (перегною) проти борош­нистої роси на аґрусі і мені вдавалося повністю вряту­вати рослини від захворювання.

Отже, довіряючи різним рецептам і порадам під час догляду за присадибним виноградником, слід спочат­ку врахувати усі складові даного питання, а також уважно проаналізувати можливі наслідки після застосування тих чи інших засобів чи препаратів. А ще варто віддавати перевагу лише тим із них, які не забрудню­ють плоди. Адже нам до столу потрібна екологічно чис­та продукція.

Тож вам самим вирішувати, чи варто спиратися на авторитет людей, які розповідають у періодичній літе­ратурі про ті чи інші заходи боротьби з хворобами ви­нограду, але цей досвід не підкріплений глибокими знаннями та комплексним підходом до вивчення проб­леми.

Щодо оїдіуму, то насамкінець хотілося б нагадати, що надзвичайно важливими є профілактичні заходи захисту винограду від цього захворювання. Адже за недостатньої їхньої ефективності, а також при порушенні терміну обробки рослин захворювання може ак­тивно прогресувати і доведеться докладати вже знач­но більше трудових і матеріальних зусиль, аби позбу­тися оїдіуму на винограднику.

Особливо це стосується ситуації, коли вогнища інфекції значно поширені на лозі і бруньках, або ж була суха осінь чи на сусідніх із вашою ділянкою господарі не приділяють гідної уваги боротьбі з цим захворюванням.

А відтак не забувайте про заходи, спрямовані на створення здорових, добре сформованих і провітрю­ваних рослин, що сприяє зниженню розвитку оїдіуму, про добір сортів із високою стійкістю до даного захво­рювання. Адже це також сприяє поліпшенню загальної ситуації на винограднику. А ще постійно читайте й аналізуйте інформацію. Адже чим краще ми вивчимо те чи інше питання, тим менше робитимемо помилок під час догляду за власним виноградником.

І.К. ШРАМ,
с. Новомиколаївка,
Верхньодніпровський р-н,
Дніпропетровська обл.

 

 

Журнал «Виноград. Вино»,
№1 за 2010 р.