Способи захисту виноградних рослин
від зимових морозів

Укриття землею (рис. 1) – найпростіший спосіб захисту, але його недоліком є значна трудомі­сткість. І, що саме головне, укри­вати доводиться занадто рано: наприкінці жовтня – на початку ли­стопада. А в цей період часто ви­падають опади, внаслідок чого в укривних кущів випрівають, вимо­кають і гинуть вічка.

Крім того, при ранньому укритті закопують погано дозрілу лозу, не використовують резерв часу з тем­пературами від –5 до+10° протягом 1–2 місяців для дозрівання й за­гартовування лози перед біль­шими морозами.

 

Укриття кущів без землі (рис. 2) на садових і присадибних ділянках дає кращі результати. Окремі кущі великого формування можна захистити за допомогою плівки (один–два шари) і сухого листя деревних порід. У цьому випадку кущ укладають на землю, присипають листям й накривають плівкою.

 

Можна зробити й стаціонарні за­хисні пристрої. При цьому кущі в рядах перебувають у рівчаках гли­биною 15–20 см і шириною 40– 60 см. Бічні стінки канавок, якщо вони вертикальні, потрібно зміц­нити дошками, шматками шиферу, черепицею. Хоча можна й не зміц­нювати стінки, а зробити їх похилими під кутом 60–70°. Як покриття використовують різні ма­теріали: плівку, агроволокно, фа­неру, дошки, дахове залізо, очеретяні мати й ін. З дощок можна збити щити й обтягти плів­кою. Якщо це плівка, що була у вживанні, то краще укласти її у два шари. Можна збити дошки під кутом 90°. Зручні швидкознімні опуклі догори кришки з фанери й заліза, які легко виготовить. Кришки варто обтягти плівкою.

 

Техніка укриття

У жовтні, з урахуванням погодних умов, кущі готують до укриття: пагони, які заважають укладанню в рівчаки, обрізують, лози складають у пучки й залишають поки на шпалерах. На вер­тикальних шпалерах відстань між шпалерними стовпами повинно бути рівною ширині канавки або на 15–20 см ширше – для зручності установки щитів.

Укривають виноград якнайпіз­ніше, навіть при мінусових темпе­ратурах (до –5°), що буває іноді й у грудні. Підготовлені кущі укладають у канавки й накривають щитами, кришками, плівкою й т.п. Зробити це треба щільно, без щілин, щоб не було протягів. Щі­лини, що утворилися, засипають землею. Кущі в канавках можна також засипати тирсою, деревною стружкою, сухими листам й за­крити кришками. Під таким укрит­тям виноград добре зимує.

Наостанок хотілося б від­значити, що, незважаючи на ве­лику розмаїтість систем ведення винограду, попередньо варто об'єктивно оцінити ситуацію в кон­кретному регіоні й за допомогою фахівців-виноградарів скласти план-стратегію рішення проблеми, визначивши найбільш оптимальну систему ведення кущів для кон­кретного випадку.

Наприклад, для укривної зони виноградарства варто використо­вувати тільки ті формування, у яких багаторічна деревина розташо­вана в приземному шарі. Це спро­стить укриття кущів на зиму.

Можна також вирощувати зимо­стійкі сорти без укриття, але при цьому потрібно враховувати бага­торічні температурні дані, тобто скільки разів за 10 років темпера­тура в зимовий період опускалася нижче –18–25°С. Якщо таке трап­лялося більше двох разів, то від неукривної культури варто відмовитися, інакше можна за­знати збитків.

Для укривної зони найбільш придатні віялові формування або приземний кордон), які були ви­пробувані в наукових установах і в багатьох господарствах, де вони з успіхом використовуються.

С.В. МИХАЙЛОВ,
агроном

  

Журнал «Виноград. Вино»,
№1–2 за 2017 р.