Груша росте майже на кожній присадибній ділянці. Та це й не дивно, адже вона має дуже смачні й корисні плоди. Однак, щоб виростити грушу і отримати щедрий урожай, необхідно знати особливості різних сортів, їх вимоги до ґрунту і клімату, вміти доглядати за садом, застосовувати сучасні методи обробітку ґрунту, особливості застосування органічних та мінеральних добрив, боротьби із шкідниками та хворобами рослини. Спробуємо допомогти вам впоратися із цим завданням. 

Важливе значення для нормального росту й розвитку дерев груші має збалансоване живлення. Відсутність, низький вміст поживних речовин у ґрунті або слабка доступність їх для рослин спричиняють порушення фізіолого-біохімічних процесів у тканинах, внаслідок чого розвиваються патологічні явища. Вони супроводжуються характерними симптомами, що проявляються у пригніченні росту й розвитку, зміні забарвлення, утворенні некрозів, деформацій, обпаданні листків та плодів тощо. У кінцевому підсумку все це зумовлює зниження врожаю, погіршення якості плодів, а нерідко й загибель рослин.

 

Ознаки порушення живлення рослин

Нестача азоту. Найголовнішою ознакою голодування рослин на азот є пригнічення росту. Пагони при цьому вкорочені, тонкі, втрачають елас­тичність, набувають червоно-бурого забарвлення. Листки, починаючи з нижньої частини пагонів, жовтіють, не досягають нормальних розмірів, че­решки відходять від пагона під гострим кутом. Як правило, забарвлення листків варіює від оранжевого до червоно-фіолетового. Цвітіння слабке. Зав'язь передчасно обпадає. Плоди, що зав'язуються, не досягають нормаль­них розмірів, часто інтенсивно забарвлюються, рано достигають і обпадають.

Дефіцит азоту може проявлятись у забур'янених садах, при задернінні, особливо на кислих, перезволожених ґрунтах у холодну погоду, а також у періоди тривалої посухи, коли різко гальмуються процеси нітрифікації.

Нестача фосфору в ґрунті гальмує розвиток рослин, затримує формування репродуктивних органів, зменшує приріст пагонів, викликає дрібнолистість, листки від пагонів відходять під гострим кутом. Черешки й жилки листків, а також молоді пагони набувають червоного забарвлення, особливо в холодну погоду. На старіших листках з'являється жовто-зелена плямистість, вони передчасно обпадають.

Нестача калію. Реакція плодових дерев на дефіцит калію часто проявляється в середині літа. Спочатку листки бліднішають, як за слабкої нестачі азоту. Але такі ознаки спершу проявляються в середній частині па­гонів, а потім поширюються вверх і вниз. Через деякий час по краях листків з’являється темно-коричнева смуга, а ще пізніше розвивається характер­ний крайовий некроз у вигляді "опіку", який за слабкої нестачі калію захоп­лює лише периферійну частину, а за більшої поширюється на всю листко­ву пластинку, внаслідок чого листки всихають, верхівки пагонів відмирають. Іноді надмірно закладаються дрібні плодові бруньки, які нормально цвітуть, але внаслідок ослаблення рослин формуються дрібні плоди.

Голодування на калій може підсилюватися за надмірного внесення кальцію й магнію. Тому під час вапнування кислих ґрунтів необхідно підживлювати дерева калійними добривами.

Нестача магнію. Характерна ознака нестачі магнію — міжжилковий хлороз, який найчастіше починається з нижніх листків через відтік магнію із старих листків у молоді. Жилки й тканини, які прилягають до них, зали­шаються зеленими, а віддалені від жилок тканини, залежно від породи й сорту, набувають жовтого, оранжевого, червоного, фіолетового чи іншого забарвлення. Пізніше між жилками, починаючи з країв, з'являються бурі некротичні плями. Іноді вони спостерігаються в середині листкової плас­тинки, краї якої залишаються зеленими. Дуже некротизовані листки передчасно обпадають. Плоди дрібнішають, не набуваючи нормального забарвлення й характерного смаку.

Дефіцит магнію частіше проявляється на легких піщаних і супіщаних ґрунтах, особливо у надмірно вологе літо, коли легкорозчинні сполуки магнію вимиваються з кореневмісного шару ґрунту.

Нестача кальцію. Зазвичай, плодові культури достатньо забезпечені кальцієм. Але на гостру його нестачу реагують різко.

Зовні це проявляється у пригніченні росту, дрібнолистості, утворенні на листках некротичних плям, відмиранні верхівок листків, закручуванні листкових пластинок вниз. Навіть за незначного голодування на кальцій припиняється ріст коренів (кінчики відмирають), від чого вони набувають вигляду обрубків. На живих частинах, розташованих вище відмерлих, з'являються нові корінці, внаслідок чого корені надмірно галузяться.

За нестачі кальцію в грунті зростає рухомість і підвищується фізіологічна активність наявних у ґрунті окислів алюмінію, що може призвести до токсикозу дерев.

Нестача марганцю починає проявлятися в пожовтінні країв листків у вигляді чітко окреслених жовтих плям, які поступово поширюються на всю листкову пластинку. Жилки й тканини, що прилягають до них, деякий час залишаються зеленими. Листки набувають мозаїчного вигляду. За цими ознаками голодування на марганець на перших його стадіях можна відрізнити від нестачі заліза, при якому жовтіє вся листкова пластинка, причо­му насамперед уражуються молоді верхівкові листки. На пізніших стадіях ознаки дефіциту марганцю мало відрізняються від ознак нестачі заліза.

Нестача марганцю особливо проявляється в посушливих умовах на нейтральних і лужних ґрунтах, багатих на органічні речовини.

Нестачу цинку можна помітити по утворенню дрібних, ланцетоподібних, жорстких листочків, зібраних у розетки на верхівках пагонів. Спостерігається хлоротичність, суховершинність, бічне галуження пагонів, дрібноплідність і деформація плодів. Голодування на цинк частіше спостерігається на карбонатних ґрунтах, а також за надмірного внесення азотних і фосфорних добрив.

Нестача бору. Спричиняє утворення дрібних, рідко розташованих і часто почорнілих листків, які обпадають. Однорічні пагони і кора, зокрема на штамбах, відмирають. Типова ознака — опробковіння тканин плоду, яке починає проявлятися, коли він ще не досяг половини свого нормаль­ного розміру. Спочатку на молодих плодах, здебільшого біля чашечки, з'яв­ляються наче водянисті плями, які з часом буріють, твердіють і тріскаються. Ріст плодів припиняється: вони дрібні, деформовані, з глибокими вм'яти­нами, потріскані, у м'якуші утворюються тверді коричневі згустки відмерлих тканин. Плоди передчасно обсипаються. Найчастіше бору не вистачає на карбонатних, заболочених і особливо на кислих ґрунтах після вапнування. Після тривалих дощів може проявлятись і на піщаних.

Нестача міді. Зрідка рослини потерпають від нестачі міді на торф'яних, іноді на кислих піщаних ґрунтах. Листки на верхівках пагонів деформу­ються, буріють, починаючи з країв, і обпадають. На корі пагонів утворюються тріщини, вона здувається, лущиться, пагони засихають. Дерева суховершинять. Часто спостерігається надмірне галуження (відьмині мітли), внаслідок чого дерева мають загущену кущоподібну форму.

 

Запобігання та усунення причин
порушення живлення рослин

Основою профілактики дефіциту поживних речовин у ґрунті є су­воре дотримання комплексу організаційно-господарських, агротехнічних та інших вимог по догляду за садом. Своєчасне і якісне застосування комплексу заходів, передбачених рекомендаціями, забезпечує плодові дерева достатньою кількістю поживних речовин. У такому разі гострої потреби в тих чи інших елементах не виникає.

Лише іноді дефіцит окремих мікроелементів доводиться усувати спеціальними заходами. Так, за різкої нестачі бору вносять буру з розра­хунку 400 г на дерево або обприскують дерева 0,2 %-ним (20 г на 10 л води) розчином борної кислоти.

За значної нестачі марганцю на піщаних і суглинкових ґрунтах застосовують сірчанокислий марганець з розрахунку 5—10 г/м2, на інших - обприскують дерева до розпускання бруньок 5 %-ним його розчином (500 г на 10 л води), після розпускання — 0,2—0,5 %-ним (20—50 г на 10 л води).

Гострий дефіцит цинку усувають внесенням (крім карбонатних ґрунтів) сірчанокислого цинку (по 2—4 г/м2) або обприскують дерева в період спокою, зокрема й на карбонатних ґрунтах, 3—5 %-ним розчином цієї солі (300—500 г на 10 л води) або 0,3—0,4 %-ним після розпускання листя (30—40 г на 10 л).

 

Шкідливість надлишку
елементів живлення

Небажані наслідки може мати не лише нестача, а й надмірний вміст того чи іншого елемента живлення в ґрунті. Так, надмірні дози азотних добрив посилюють ріст вегетативних органів, внаслідок чого ослаблюється закладання плодових бруньок. Ріст дерев уповільнюється до кінця вегетації і вони виявляються недостатньо підготовленими до зимових несприятливих умов, що може спричинити підмерзання. Зменшується стійкість дерев до інфекційних хвороб, погіршується зберігання плодів.

При надлишку калію прискорюється формування і достигання плодів, але рос­тові процеси гальмуються, тому плоди дрібнішають, а дерева слабше ростуть.

Завищений вміст кальцію у карбонатних ґрунтах гальмує засвоєння рос­линами калію, марганцю, заліза, цинку, бору та інших елементів, що в свою чергу спричинює розвиток патологічних процесів.

Надлишок окислів алюмінію у кислих суглинкових ґрунтах призводить до нагромадження в коренях дерев важкорозчинних сполук фосфору (фосфати алюмінію), внаслідок чого рослини терплять від фосфорного голодуван­ня за надлишку фосфору.

За надлишку марганцю погіршується засвоєння магнію й молібдену.

Високий вміст бору може прискорити дозрівання плодів і погіршити їхню лежкість, а від надлишку міді жовтіє й передчасно обпадає листя.

Ще однією причиною появи симптомів нестачі елементів живлення може бути кільцеве пошкодження кори штамба або окремих гілок. Також схожі з симптомами нестачі елементів живлення ознаки хвороби плодових дерев внаслідок несумісності підщепи і прищепи (це явище інколи спостерігається при щепленні груші на айву). Несумісність спричинює порушення процесів живлення і, як наслідок, – появу симптомів голодування навіть за нормального забезпечення ґрунту поживними елементами.

Основними заходами, якими можна запобігти шкідливому впливу надлишку деяких елементів у ґрунті, є суворе дотримання рекомендацій з добору площ для закладання багаторічних насаджень, проведення меліоративних заходів, науково обґрунтоване внесення в садах органічних і мінеральних добрив.

 

СТРОКИ І ДОЗИ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ
У ГРУШЕВОМУ САДУ

Добрива під дерева груші слід вносити навесні (до початку інтенсивного росту коренів) і восени (корені в незамерзаючих шарах ґрунту ростуть і взимку). Визначаючи термін внесення добрив, необхідно брати до уваги специфічний вплив окремих поживних речовин на фізіологічні процеси в плодових рослинах. Так, внесенням азотних добрив наприкінці червня подовжують період росту, пагони не встигають підготуватися до зими і підмерзають. Застосування в цей період фосфорно-калійних добрив підвищує мо­розостійкість рослин. Органічні добрива краще вносити восени, бо вони повільно розкладаються, перетворюючись на доступні для рослин форми.

Поряд з основними добривами, які вносять восени, у садах застосовують і підживлення впродовж усього вегетаційного періоду. Восени дають повну дозу органічних, фосфорно-калійних, третину азотних добрив (краще в аміачній формі). У весняний період (квітень—травень) підживлюють азот­ними добривами, а влітку (червень, липень) — фосфорними і калійними. Під час визначення терміну та дози підживлення враховують сортові особли­вості, стан дерев, розмір урожаю, довжину пагонів, дози внесених основних добрив, родючість ґрунту, умови зволоження тощо.

У перший рік після садіння дерев добрива можна не вносити, якщо вони були внесені у посадкові ями. На другий—четвертий рік вносять азотні доб­рива по 600—900 г азоту на одну сотку (6—9 г/м2 пристовбурного круга чи смуги). Починаючи з п’ятого—шостого року після садіння дерев щорічно вносять мінеральні добрива і один раз на три роки органічні: по 450—500 кг на одну сотку (4—5 кг на 1 м2).

З настанням плодоношення потреба у добривах зростає. Це пояснюється тим, що з плодами виноситься значна кількість поживних речовин і вони втрачаються безповоротно для ґрунту.

У колективних і присадибних садах у середньому на квадратний метр вносять у ґрунт 5—10 кг гною, перегною чи компосту, 30—50 г суперфосфату, 20—30 г хлористого калію і 10—15 г сечовини. З азотних добрив у плодоносних садах застосовують сульфат амонію у вигляді підживлення у кількості 15—20 г на 1 м2.

Половину дози загортають у ґрунт після цвітіння і половину після червневого обпадання зав'язі. У садах, які вступають у плодоношення, азотні добрива вносять навесні і після цвітіння дерев.

Для рідкого підживлення дерев груші на присадибних ділянках використовують розчин гноївки і пташиного посліду. Гноївку розбавляють водою в 3—4 рази, пташиний послід — у 10 разів (сухий — у 20 разів). На 3—4 м2 саду витрачають відро розведеної гноївки чи пташиного посліду. За сухої погоди ґрунт у борознах попередньо поливають чистою водою.

На додаток до весняно-літніх підживлень азотні добрива (1 ц/га чи 10 г/м2) вносять під грушу і восени під час оранки або перекопування ґрунту в саду.

Добрі результати дає обприскування дерев 5 %-ним розчином сечовини (карбаміду) після збирання врожаю.

У плодоносних садах необхідно враховувати періодичність плодоношення, визначати дози добрив з урахуванням очікуваного врожаю. Зокрема, у неврожайний рік достатньо лише органічних добрив. У цей час поживні речовини використо­вуються рослинами на закладання генеративних бруньок під урожай нас­тупного року, тому не можна створювати багатий фон, щоб у майбутньому не перевантажити дерева.

В умовах слабкої забезпеченості рослин азотом доволі позитивні результати дає позакореневе підживлення дерев карбамідом у концентрації 0,1—0,2 % (навесні) або 0,3 % (восени).

Під час обприскування дерев бордоською рідиною після цвітіння можна дода­вати карбамід (5 г/л) або аміачну селітру (3—5 г/л), а при наступних обприскуваннях – хлористий калій (5—6 г/л) або сульфат калію (10—20 г/л).

В.О. Сіленко
Із журналу "Дім, сад, город" №6, 2020