КАМПСИС – ЧУДОВИЙ КАСКАД КВІТІВ ТА ЗЕЛЕНІ

Кампсис (лат. Саmpsis) – красива швидкозростаюча ліана родини бігнонієві (Bignoniaceae). Наукову назву рослина отримала від грецького слова, що дослівно оз­начає "kamptein" – скручувати, гнути, згинати. У народі вона також відома під назвою "текома". Деякі садівники-любителі вважають, що кампсис і текома, або текомарія – одне і те саме, але це не так: ці рослини дійсно належать до однієї родини, але представляють різні роди.

Батьківщиною кампсиса є Північна Америка і Китай. Індіанці використовували цю рослину як прикраси для волосся та маскування житла. У Європі ще з XVII століття за допомогою цієї ліани прикрашають сади, шпалери та альтанки. У багатьох країнах це практично бур'ян, що росте там, де йому дозволяють розростатися. Біля стін або огорожі кампсис утворює густі зарості з розлогими пагонами, які вкриваються великими і яскравими квітка­ми. Ліана відмінно приживається у відкритому ґрунті південних регіонів України і вирощують її без укриття.

 

Освоївши нескладні правила догляду, будь-хто, навіть недосвідчений садівник, зможе з легкістю ви­ростити на своїй ділянці цю розкішну ліану, домогтися цвітіння та приборкати зростання пишної красуні.

Ботанічний опис. Кампсис – листопадна бага­торічна рослина з деревним стовбуром заввишки до 12 м і розвиненим кореневищем. Як правило, він піднімається по деревах, кущах, стовпах за допомо­гою повітряних корінців, а у випадку відсутності верти­кальної опори рослина розтягується по всій землі. Мо­лода поросль може з'явитися на відстані декількох метрів від основних заростей. Коренева система в рослини дуже потужна: корені сягають не тільки вглиб, але й стеляться по поверхні, займаючи велику тери­торію. Іноді ця рослина перетворюється на справжньо­го агресора – її довгі кореневища здатні руйнувати са­дові доріжки, відмостки біля будівель і навіть фунда­мент. Тому треба заздалегідь потурбуватися щодо надійних заходів обмеження розростання корене­вої системи кампсиса.

Молоді пагони мають гладеньку зелену кору. У міру старіння, вони дерев'яніють і набувають червоно-коричневого забарвлення. У міжвузлях розміщується повітряне коріння і пара супротивних листків на довгих черешках. Кожен черешок складається з красивих, складних, непарноперистих 7–11 овальних або яйце­подібних листкових пластин світло-зеленого кольору. На листі помітні зубчасті краї. Лицьова поверхня – глянцева, а зворотна має невелике опушення уздовж основних жилок.

Протягом усього літа на пагонах, які зібрані в короткі волоті, розпускаються численні суцвіття. Кожен квітконос має 3–8 досить великих, трубчастих, позбавлених запаху квіток. Віночок складається з п'яти зрощених біля основи пелюсток з відігнутими краями. Залежно від сорту забарвлення квіток ліани може бути вогненно-помаранчевим, малиновим, червоно-золотистим або рожевим. Квітувати кампсис починає у червні і квітує до вересня. Зазвичай при правильній посадці кампсис зацвітає вже на другий–третій рік життя.

Кампсис – рослина, яка дає багато нектару і є гарним медоносом, привертає увагу не тільки бджіл, але й ос, мурах, навіть мух. Після запилення на ліані дозрівають подовжені жорсткі стручки довжиною 8–10 см. У двостулковому стручку "ховається" перетинчасте, з крильцями, дрібне, опушене насіння темно-коричневого кольору. Повністю дозрілий плід розкривається самостійно і крилате насіння кампсиса вітер з легкістю розносить на великі відстані.

Види кампсиса. Рід об'єднує всього два види – кампсис укорінений, зростаючий у Північній Америці та на узбережжі Мексиканського заливу, і кампсис великоквітковий або китайський, що росте в східній південно-східній частині Японії та Китаї. Ці природні види кампсиса "дали життя" третьому виду – кампсису гібридному.

Кампсис укорінений (Campsis radicans) – велика ліана до 7–9 м заввишки, численні повітряні корені, що розташовані з інтервалами уздовж стебла, допомагають кампсису закріпитися на будь-якій вертикальній поверхні, тому спеціальні опори рослині не потрібні. Листя у неї непарноперисте, завдовжки 10–30 см, що складається з 7–15 овальних листочків, зверху голих і яскраво-зелених, знизу світлих через опушення, яке може покривати всю листкову пластину, а може розміщуватися тільки по жилках. Квітки трубчасто-во­ронкоподібні, довжиною до 9 і діаметром до 5 см з яскраво-оранжевим віночком і вогняно-червоним відги­ном. Тривалість цвітіння досягається за рахунок того, що квітки розкриваються послідовно, починаючи з се­редини літа і до початку осені. Плоди кампсиса укоріненого – плоскі стручкоподібні коробочки довжи­ною від 5 до 12 см. Рослина віддає перевагу теплому м'якому клімату, але здатна витримувати короткостро­кові морози до –20оС. У культурі вид з 1640 року.

Кампсис великоквітковий або китайський (Campsis grandiflora) на відміну від кампсиса укоріне­ного повітряних коренів не має, тому прикріплюється до опори кінцями пагонів. Очевидно, з цієї причини він досягає меншої висоти, а іноді й зовсім росте у вигляді невисокого куща. Листя у рослини цього виду непар­ноперисте, складається з 7–9 листочків довжиною до 6 см, що не має опушення на нижньому боці пластини. Трубчато-воронкоподібні квітки вогняно-оранжевого відтінку досягають в діаметрі 8–10 см. Цвітіння триває місяць, потім на ліані залишається невелика кількість квіток і утворюються довгасті стручкоподібні насіннєві коробочки довжиною до 15–20 см, що розколюються при дозріванні навпіл і випускають за вітром численне крилате насіння. Цей вид порівняно з кампсисом укоріненим не такий морозостійкий (може витримува­ти короткострокові морози до –15оС), але яскравіший і ефектніший. У культурі кампсис великоквітковий з 1800 року.

Кампсис гібридний (Campsis х hybrida) – міжвидо­вий гібрид. Найчастіше росте у вигляді чагарника з розлогою кроною, рідше – як витка рослина. У нього складне листя з 7–11 листочків, а квітки за розміром і забарвленням схожі на квітки кампсиса великоквіткового. Квітує пізніше від інших видів – починаючи з серпня. А ось свою морозостійкість кампсис гібридний успадкував від кампсиса укоріненого. У культурі даний вид з 1883 року.

Освітлення. Це світлолюбна рослина. Для активно­го росту і утворення бутонів кампсису необхідно бага­то світла. Краще вибирати для нього відкриті добре освітлені сонцем ділянки. Навіть у велику спеку прямі сонячні промені не викликають у рослини опіків.

Температура. Найкраще ліана себе почуває в теп­лих південних регіонах. У середній смузі пагони рос­туть не так активно, а на зиму потребують укриття.

Посадка. Найкраще місце для висадження кампси­са – південна сторона будинку, сонячне місце, захи­щене від протягів і холодних вітрів.

На початку квітня, коли мине загроза заморозків, саджанці з пробудженими бруньками можна висаджу­вати у відкритий ґрунт. Для садіння слід викопати до­сить велику ямку, діаметром приблизно 50 см і глиби­ною 55–60 см, опустити в неї саджанець і акуратно розправити коріння. У витягнуту землю необхідно до­дати піввідра перегною і 0,5 кг комплексного мінераль­ного добрива, все перемішати. Для дренажу на дно ями бажано насипати дрібний гравій, керамзит або пісок, зверху насипати гіркою ґрунт і злегка утрамбува­ти. Потім полити і по кругу замульчувати компостом або торфом.

При посадці рослини в родючий садовий ґрунт ямку можна копати невелику, за розміром кореневої систе­ми саджанця. Потім заглибити його в лунку, добре при­сипати землею, утрамбувати і щедро полити.

Важливо! Заздалегідь потрібно передбачити опору, по якій ліана буде витися, а щоб ця агре­сивна рослина не захопила більше виділеної тери­торії, необхідно вкопати навколо прикореневої ділянки металеві листи або шифер на глибину близько 80 см.

Грунт. Кампсис не вибаглива до ґрунту рослина, але для гарного і рясного цвітіння йому потрібен родючий і добре розпушений ґрунт із слабокислою або ней­тральною реакцією, тому що збіднілий і сухий не дасть рослині потрібної сили для повноцінного розвитку.

Пам'ятайте! Від родючості ґрунту залежить інтен­сивність цвітіння рослини.

Полив. Посухостійка рослина, у неї потужна корене­ва система, здатна отримувати вологу з глибоких шарів ґрунту. У спекотні дні, щоб добитися рясного цвітіння, поливати кампсис треба рясно і регулярно. Але запам'ятайте! Ліана не любить перезволожений ґрунт, важливо не допускати застоювання води у ґрунті. Корисно замульчувати ґрунт біля коріння тир­сою або торфом. Поряд з кампсисом можна посадити кущі багаторічників для збереження вологості ґрунту і укриття оголених ліан знизу.

Д.В. Білай,
магістр, викладач вищої категорії

Із журналу "Квіти України" №3, 2019 р.